ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ СЕЛЕКЦІЇ ХАРКІВСЬКИХ СОРТІВ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ

Мова статті

українська

Дата друку

21.12.2023

Дата розміщення онлайн

28.04.2024

Установа

Інститут рослинництва імені В. Я. Юр'єва НААН

Список літератури

1. Юрьев В. Я. Селекция и семеноводство на Харьковской станции. Селекция и семеноводство. Юбилейный номер. 1976. С. 3-15.
2. Дмитриева Т. И. Методы и результаты работ по селекции ячменя. Вопросы селекции и семеноводства. Труды УНИИРСиГ. 1959. Т. 3. С. 57−71.
3. Манзюк В. Т. Ячмень на Слобожанщине. Харьков: ИР имени В.Я. Юрьева НААН, 2009. 120 с.
4. Козаченко М. Р. Експериментальний мутагенез в селекції ячменю. Монографія. Наукове видання НААН України. Харків: ІР імені В.Я. Юр'єва, 2010. 298 с.
5. Бутакова О. И., Щетинникова И. Н. Исходный материал в селекции ячменя. Генетические ресурсы культурных растений в ХХ1 веке: состояние, проблемы, перспективы. Санкт-Петербург: ВИР, 2007. С. 429−431.
6. Тищенко В. Н., Чекалин Н. М., Баташова М. Е. Селекция и генетика ячменя URL: http: //www.agromage.com (дата звернення 12.05.2010).
7. Манзюк В. Т., Рябчун В. К., Манзюк Ю. О. Історія використання генетичних ресурсів ячменю в Інституті рослинництва імені В. Я. Юр'єва НААН. Генетичні ресурси рослин. 2006. № 3. С. 87−93.
8. Giancarla V., Madosa E., Ciulca S., Ciulca A., Petolescu C., Bitea N. Assesment of droupht tolerance in some barley genotypes cultivated in west part Romanian. Journal of Horticulture, Forestry and Biotechnology. 2010. Vol. 14. № 3. Р. 114−118.
9. Nazari L. Pakniyat H. Assesment of drought tolerance in barley genotypes. Journal of Applied Science. 2010. Vol. 10. №2. Р. 151−156. doi: 10.3923/jas.2010.151.156

10.  Carvalko P., Azam-Ali S., Foulkes M.J. Quatifying relationships between rooting traits and water uptage under drought in Mediterranean barley and durum wheat. Journal of integrative plant biology. 2014. Vol. 56. № 5. Р. 455−469. doi: 10.1111/jipb.12109.

11.  Kraakman A.T.W., Martinez-Moreno F., Mussiraliev B., van Eewijk F.A., Niks R.E. Linkage disequilibrium mapping of morphological, resistance and other agromicallyrevelant traits in modern spring barley cultivars. Molecular breeding. 2006. 17. P. 41−58. doi: 10.1007/s11032-005-1119-8.

12.  Гудзенко В. М., Васильківський С. П. Основні напрями та завдання селекції ячменю озимого у центральному лісостепу України. Новітні агротехнології. 2016. № 1. С. 16−22.

13.  Васько Н. І., Козаченко М. Р., Звягінцева А. М. Методичні підходи та результати селекції на стійкість до основних хвороб та шкідників. Основи селекції польових культур на стійкість до шкідливих організмів./за ред. В. В. Кириченка, В. П. Петренкової. Харків, 2012. С. 129−137.

14.  Ващенко В. В., Шевченко О. О. Адаптивність і стабільність сортів ячменю ярого за показниками продуктивності. Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. 2013. Т. 31. № 1. С. 11−15.

15.  Важеніна О. Є. Екологічна стабільність сортів ячменю за елементами продуктивності та створення на цій основі цінного вихідного матеріалу. Селекція і насінництво. 2014. Вип. 106. С. 5−12. doi:10.30835/2014.42096

16.  Демидов О. А., Гудзенко В. М., Сердак М. О., Іщенко В. А., Смульська І. В., Коляденко С. С. Багатосередовищне випробування ячменю ярого за врожайністю та стабільністю. Plant Varieties Studying and Protection. 2017. Т. 13. № 4. С. 343−350. doi:  10.21498.2518-1017.13.4.2017.117727

17.  Гудзенко В. М. Урожайність та стабільність миронівських сортів ячменю озимого. Селекція і насінництво. 2018. Вип. 113. С. 55−77. doi: 10.30835/2413-7510.2018.134358.

18.  Kozachenko M.R., Solonechnyi P.M., Zimogliad O.V., Vasko N.I., Vazhenina O.Ye., Naumov O.G., Kobyzeva L.N., Kolomatska V.P. Value of Hordeum vulgare L. genotypes in term of yield and its stability. Zemes Ukio Mokslai. 2022. T. 29. P. 20−27. doi: 10.6001/zemesukiomokslai.v29i1.4758

19.  АС 1316602 СССР, А1/А01 Н 1/04, 1/06. Модификаторы частоты индуцирования мутаций у растений. М.Р. Козаченко, В.Т. Манзюк (СССР). № 3967240 / 3015; Заявлено 22.10.85. Опубликовано 15.06.87. Бюллетень № 22. 8 с.

20.  Шевелуха В. С. Развитие фундаментальных исследований в биологии и стратегия селекции растений. Селекция и семеноводство. 1993. № 1. С. 28.

21.  Tschermak EV. 1900. Uber kunstliche Kreuzung bei Pisum sativum. Zeitschrift für die landwirtschaftlichen Versuchswesen in Österreich. B. 3. H. 5. S. 465−555.

22.  Tschermak E. 1900. Über künstliche Kreuzung bei Pisum sativum. Berichte der Deutschen Botanischen Gesellschaft. B. 18. S. 232−239 (gekürzte Fassung).

23.  de Vries H. 1900. Das Spaltungsgesetz der Bastarde. Berichte der Deutschen Botanischen Gesellschaft. B. 18. S.  83−90.

24.  Мендель Г. Опыты над растительными гибридами. Труды Бюро по прикладной ботанике. 1910. Т. 3. № 11. С. 479—529.

25.   Mac Key. Genetic potentials for impoved yield. Proc. of Agric. Potentiality Directed by Nutritional Needs (June 5−9 1978). Martonvasar. Acta Agron. Acad. Scien. Hung. 1978. S. 28.

26.  Вавилов Н. И. Теоретические основы селекции растений. Москва: Наука, 1935. 1034 с.

27.  Вавилов Н. И. Избранные сочинения. Генетика и селекция. Москва: Колос, 1966. 559 с.

28.  Жученко А. А. Адаптивная система селекции растений (эколого-географические основы). Москва: Издательство РУДН, 2001. Т. 1. 780 с.

29.  Наволоцкий В. Д. Методы, результаты и перспективы селекции ярового ячменя. Белгородский агромир. 2004. № 6. С. 20−25.

30.  Гаркавый П. Ф. Результаты и основные направления селекции ярового ячменя. Ячмень в условиях интенсивного земледелия. Одесса: ВСГИ, 1982. С. 10−23.

31.  Губернатор В. С. Методы и результаты селекции ячменя на Черниговской сельскохозяйственной опытной станции. Селекция и сортовая агротехника зерновых культур. Москва: Колос, 1977. С. 37−38.

32.  Лукьянова М. В., Трофимовская А. Я., Степанова Л. О. Культурная флора СССР. Ленинград: Агропромиздат, 1990. Т. 2. Ч. 2. 421 с.

Розділ

Інші

Анотація

В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН узагальнено результати досліджень за період з 1910 по 2021 роки, унаслідок чого встановлено ефективність методів селекції за частотою державної реєстрації, урожайністю та іншими цінними ознаками. 50 зареєстрованих харківських сортів ярого ячменю визнано придатними для виробництва за результатами селекційних досліджень протягом 112 років (1910−2021 рр.): низьку кількість створено шляхом індивідуального добору (виділено п'ять сортів за 61 рік у 1910−1970 рр.), найбільш високу — шляхом гібридизації (39 сортів за 51 рік у 1971−2021 рр.), високу — шляхом експериментального мутагенезу (створено п'ять сортів за 15 років у 1988−2002 рр.),  тобто з ефективністю створення по одному зареєстрованому сорту з розрахунку в середньому за 12,20; 1,39 і 3,00 роки відповідно (у 8,78 і 4,07 разів частіше методами гібридизації та мутагенезу ніж шляхом індивідуального добору).

Ключові слова

ярий ячмінь, сорт, лінія, метод селекції, індивідуальний добір, гібридизація, експериментальний мутагенез, частота створення сортів, реєстрація сорту