Нажмите Enter для поиска, Esc для отмены

ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРИ ХУРМИ (DIOSPYROS L.) В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Мова статті

Українська

Дата друку

23.12.20

Дата розміщення онлайн

30.04.2021

Установа

Інститут рису НААН

Список літератури

  1. Клименко С. В., Григор’єва О. В., Грабовецька О. А., Колісник Л. М. Збереження та поповнення колекцій, формування генофондів видів родів: Asimina Adans., Diospyros L., Sambucus L. Монографія. Збереження та збагачення рослинних ресурсів шляхом інтродукції, селекції та біотехнології. Київ: Фітосоціоцентр, 2012. С. 234–292.
  2. Качалов А. А. Деревья и кустарники. Москва: Лесная промышленность, 1970. С. 9–10.
  3. Гродзинский А. М. Популяционный и ценотический подходы при интродукции и акклиматизации растений. Flora dendrologica. 1986. № 13. С. 13–32.
  4. Грумм-Гржимайло Г. Е. В поисках растительных ресурсов мира: Некоторые научные итоги путешествий Н.И. Вавилова. Ленинград: Наука, 1986. 152 с.
  5. Субтропические плодовые и орехоплодные культуры: научно-справочное издание. Симферополь: ИТ «АРИАЛ», 2012. 304 с.
  6. Тахтаджян А. Л. Система магнолиофитов. Ленинград: Наука, 1987. 439 с.
  7. Bellini E., Giordani S. Evolution of persimmon cultivation and use in Italy. Advances in Hort Science. 2008. V. 22, № 4. P. 233–238.
  8. Bellini E., Giordani S. Germplasm and breedinof persimmon in Europe. Asta Hortikulture. 2005. № 685. P. 65–69.
  9. Yonemori K., SugiuraA., Yamada M. Persimmon genetics and breeding. Plant Breedsng Reviews 2000. № 19. P. 191–225.

10.  Агроклиматический справочник по Херсонской области. Ленинград: Гидрометиздат, 1958. С. 8–14.

11.  Географія Херсонщини. Навчальний посібник. Херсон, 2007. 220 с.

12.  Пасенков А. К. Итоги сортоизучения восточной хурмы в Никитском ботаническом саду. Труди ГНБС. Т. XLVII. 1970. С. 5–92.

13.  Казас А. Н. Селекция хурми. Интенсификация селекции плодових культур. Сб. науч. трудов, Т. 118. Ялта, 1999. С. 179–204.

14.  Мамаев С. А. Формы внутривидовой изменчивости древесных растений (на примере семейства Pinaceae на Урале). Москва: Наука, 1972. 284 с.

15.  Методики державної науково-технічної (кваліфікаційної) експертизи сільськогосподарських видів рослин на придатність до поширення в Україні (плодові, ягідні, горіхоплідні, субтропічні, виноград та шовковиця). Вип. 5. Київ, 2013. С. 26–34.

16.  Кохно Н. А., Курдюк А. М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. Київ: Наукова думка, 1994. 188 с.

17.  Черняев В. П. Культура хурмы в Крыму и на юге Украины. Науч.-технич. издание по растениеводству. 2012. 142 с. 

Розділ

Джерела та донори

Анотація

У статті представлені результати вивчення  як інтродукованих так і власних зразків Diospyros L., отриманих у результаті селекційної роботи. За результатами багаторічних досліджень встановлено, що рослини хурми в Херсонській області протягом вегетаційного періоду проходять усі стадії сезонного розвитку та зав’язують плоди, які повністю достигають і дають схоже насіння. Хурма віргінська серед інших видів цього роду є найбільш морозостійкою. Вона має найбільш довгий і глибокий період спокою. Кореневласна віргінська хурма витримує морози до −35 – 37 °С, а щеплена — до −30°С і нижче. Зразки хурми східної мають різну морозостійкість. Дорослі дерева переносять зниження температури до −16 – 18 °С і рідше до −22 °С, зберігаючи врожай в наступній вегатації. Хурма гібридна успадкувала краще від своїх батьків: розмір плоду (50 – 250 г), а головне, морозостійкість (від −20 до −27°С) залежно від сорту. Смакові якості батьків (пустуватість східної та насиченість віргінської) гармонійно поєдналися у хурмі гібридній. Також визначена успішність інтродукції та адаптації зразків хурми в умовах півдня України.

Ключові слова

хурма, колекція, зразок, інтродукція, адаптація, зимостійкість, посухостійкість, південь України