ОЗНАКОВА КОЛЕКЦІЯ РИСУ ЗА СТІЙКІСТЮ ДО ВРАЖЕННЯ ПІРИКУЛЯРІОЗОМ

Мова статті

Українська, Русский, English

Дата друку

13.06.2019

Дата розміщення онлайн

10.10.2019

Установа

Інститут рису НААН

Список літератури

1. Ляховкин А. Г. Рис. Мировое производство и генофонд. Санкт. Петербург: Профи-информ, 2005. 287 с.

2.  Дудченко В. В., Петкевич З. З., Шпак Т. М., Паламарчук Д. П., Воронюк З. С.,

3. Дудченко Т. В. Ідентифікація ознак рису посівного: класифікатор-довідник. Херсон: ФОП Грінь Д.С, 2013. 128 с.

4. Дудченко В. В. Біологічне обґрунтування системи захисних заходів від пірикуляріозу  рису в умовах південного степу України: дис. канд.. с–г. наук: 06.01.11 Київ: Національний аграрний університет, 2004. 162 с.

5. Тихонова Н. А. Методические указания по диагноститке, учету и оценке вредоносности пирикуляриоза риса. М. 1988. 40 с.

6. Коваленко Е. Д. Методические указания по оценке устойчивости сортов риса к возбудителю пирикуляриоза. М. 1988. 30 с.

7. Дудченко Т. В. Екологічне обґрунтування контролю шкідливих організмів у посівах рису в Україні: дис. д-ра с.-г. наук: 03.00.16 Київ: Інститут захисту рослин НААН України, 2017. 403 с.

8. етодика проведення експертизи сортів на відмінність, однорідність і стабільність (ВОС) (зернобобові та круп’яні культури). Київ, 2016. С. 160–180.

9. Положення про реєстрацію колекцій зразків генофонду рослин у Національному центрі генетичних ресурсів рослин України. Харків, 2012. 24 с.

 

Розділ

Формування, вивчення та використання колекцій

Анотація

Протягом 2003 – 2016 рр. визначено стійкість 248 зразків рису до збудника пірикуляріозу. При цьому в умовах теплиці оцінено 58 колекційних зразків рису,  190 зразків у польових умовах інфекційного розсадника. Зразки представлені такими країнами: Болгарія, Іспанія, Франція, Греція, Угорщина, Італія, Румунія, Росія, Україна, Бурунді, Єгипет, Туреччина, Індія, В’єтнам, Філіппіни, Китай, Японія, Північна Корея, Казахстан, Узбекистан та належать до семи еколого-географічних груп: європейської, африканської, іранської, філіппінської, східної, середньоазіатської, латиноамериканської. Високою стійкістю характеризувалися зразки європейської еколого-географічної групи, стійкий тип реакції мали 46 зразків, або 30,5 %; проміжний – 79 (52,3 %), сприйнятливими були 26 зразків, або 17,2 %. В інфекційному розсаднику за результатами оцінки стійкості зразків рису до хвороби виявлено 19 стійких (32,8 %), їх ураженість складала менше 2,0 %: Рапан (UC0700189), Спальчик (UC0700007), ВНИИР 8847 (UC0700090), ДРС (UC0700293), Вираж (UC0700485), Юпитер (UC0700528), Светлый (UC0700575), Л-84К-2-1-5-2-1 (UC0700616) із Росії, Дніпровський (UC0700128), Славутич (UC0700129), П.Гічкіна (UC0700167), Янтарний (UC0700249), Адмірал (UC0700695) із України, Hashiri-mohi (UC0700001) із Японії, Della (UC0700545), Dellmati (UC0700546) із США, СR -246452 (UC0700560) із Індії, Venera (UC0700571) із Італії, TR 653-1-2-2-1 (UC0700724) із Франції. На основі оцінки стійкості зразків рису до пірикуляріозу створено ознакову колекцію. 

Ключові слова

рис, стійкість, пірикуляріоз, ураженість, зразки-еталони, джерело